ТАКА В НЬОГО РОБОТА

25 Апр, 2008 06:44

Про це важко писати. Не розженешся особливо тут з епітетами, не додасиш яскравих фарб. Кожне речення, кожне слово має бути продуманим. І правдивим. Бо вони, ті, хто пройшов через це страшне чорнобильське пекло - лукавства, тобто брехні, не прощають... Ось запитайте когось із ліквідаторів – чи полюбляють вони дивитися , скажімо, відповідні телепередачі, документальні фільми, читати газетні публікації...Будьте певні, більшість заперечить. І не тільки тому, що це спричинює додатковий моральний біль, а, в першу чергу, через те, що, м’яко кажучи, надто багато неправди показується, мовиться, пишеться...Тільки – навіщо?
Так і мій співрозмовник – учасник ліквідації аварії на ЧАЕС, нині пожежний ППЧ-36 смт.Вільшанка Олександр Пєтков, побачивши якось по телевізору документальні кадри, був шокований коментарем диктора про буцімто будівництво дамби в 30-кілометровій зоні, адже насправді ( він впізнав місцевість!) оператор знімав розширення дороги. Після цього він втратив цікавість до чорнобильської тематики в ЗМІ.
Побачене на власні очі і пережите час від часу зринає у пам’яті чорно-білою кінострічкою. Інколи в кадри вкрапляється рудий колір. Саме такими – іржаво- обпаленими стояли сосни та ялини. Такими він побачив їх майже через рік після трагедії, у березні-квітні 1987-го. А ось квіти ... Квіти , навпаки, були розкішними і добірними. Якось нарвав мало не оберемок нарцисів (у кожному залишеному дворі їх було – видимо-невидимо). Приніс до наметового містечка. У декого очі покруглішали, але коли перевірили на наявність радіації , виявилось: квіти – абсолютно чисті!
Зате все інше... Узбіччя шосівки, наприклад, по якій колоною йшли «Урали», транспортуючи відбудовників –«туди» і «звідти». Раз-по-раз на ньому маячіли попереджувальні знаки про рівень радіоактивного забруднення, адже асфальт періодично мився і весь бруд накопичувався на узбіччі. Нема – нема, та й виринали на ньому одинокі постаті – чи то старик якийсь, чи жінка з дитиною (розвеснилося, і люди потягнулися до залишених домівок). Тоді перший у колоні пригальмовував, за ним – інші, і навпроти кого опинявся подорожній, той швидко забирав його до себе в кабіну.
Біда згуртовує. По дорозі до Чорнобиля вирішили скупитись в одному із київських продмагів. Там була довжелезна черга. За кілька хвилин до обідньої перерви в магазин вже не впускали, але, побачивши групу чоловіків в будівельному спецодязі, і запитавши: «Туди?»,   продавець негайно відчинив двері...
У своєму тимчасовому помешканні жили великою і дружною родиною. В тумбочці на чотирьох у кожного зберігалися якісь гроші. Якщо у когось виникала потреба в них, а власних було замало, він мовчки брав їх у сусіда, не питаючи дозволу. І це було нормою. ...Вони і дотепер дружать.Ось тільки зустрічаються здебільшого на похоронах... Що стосується Олександра Івановича, то його повсякденним одягом знову є камуфляж. І він знову, як і двадцять з лишком років, поспішає туди, де біда. Каже, що така в нього робота.

Г. ШАЛАПКО,
інспектор ДПН Вільшанського району.

На знімку: ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, пожежний ППЧ-36 смт.Вільшанка Олександр ПЄТКОВ.
Фото автора.

Автор: Прес-служба Головного управління МНС України в Кіровоградській областіАрхив / Общество